В житті так буває.
Що доля мрії вбиває,
Проте надія нас не полишає,
Вона завжди останньою вмирає.
А ниточки мрії це наші надії,
Які завжди чомусь ненадійні,
З часом ми їх забуваємо,
І з них великий клубок сплітаємо.
Як зплитем то забуваєм,
У темну шафу закідаєм,
Та доля вже туди пробралась,
Нитки заплутати зібралась.
Вона завжди чомусь дивує,
Усе життєві плани руйнує,
Деколи це розчарує,
А деколи це може здивує.
Та це не варто нам знати,
А тільки мовчки чекати,
І жити та сподіватись,
Що мрії будуть збуватись.
Що мрії будуть збуватись.
Немає коментарів:
Дописати коментар