Показ дописів із міткою Роздуми. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Роздуми. Показати всі дописи

пʼятниця, 17 серпня 2012 р.

Стара дилема


 Стараюся забути те,
Що давно уже минуло,
А ти в думки заходиш знов,
Немов нічого і не було,

Завжди на кухні ти сідаєш,

середа, 18 липня 2012 р.

Сон приснився мені гарний


Сон приснився мені гарний!
У нім нарешті була ти,
День суботній зостався хмарний,
З твоїм відтінком самоти,

Блукаю ним не знаючи спокою,

Будинок


Сміливе в мене є бажання,
Побудувать великий дім,
Вислухайте всі моє прохання,
Щоб вам комфортно було в нім,

Повагу більш за все ціню,

Непорозуміння


Не відчуваю вже нічого,
А все залишилось як є,
Не звинувачую в цьому я нікого,
Кожен з нас доказує своє,

А слухати це вже сил немає,

Твої слова


Вдихаю знов твої слова,
Які завтра ти забудеш,
А в них лишилася основа,
Яку вже більше не здобудеш,

Не варто нам аж так спішити,

четвер, 17 травня 2012 р.

Горизонт


Із вікна спокійно споглядаю,
Своє життя переглядаю,
Думки мої, мов ті хмари,
Що ніч грядущу наближали,

А клята ніч все наставала,

Мій острів.


Чашка кави, літра соку,
Ковтаю їх уже пів року,
Читаю книжки, займаюся спортом,
Усі проблеми тримаю за бортом,

Море проблем собі назбираю,

«Не маю бажання»


День настав, а рік пройшов,
за цей період нічого не знайшов,
Колись у мене було все,
А зараз повільно час іде,

Згадка тільки є одна,

вівторок, 17 квітня 2012 р.

Крила


У мене є маленька мрія,
Зробити з ангельського пір’я,
Великі та чудові крила,
Щоб жодна буря їх не  скорила.

Мені потрібно трьох ангелів здолати,

Клубок мрій.


В житті так буває.
Що доля мрії вбиває,
Проте надія нас не полишає,
Вона завжди останньою вмирає.

А ниточки мрії це наші надії,

Інтернет


Вся земля у павутині.
Сидимо ми там як свині.
Всі шукаєм там спокою.
А знаходим купу гною.

Електронне привітання.

субота, 14 квітня 2012 р.

Розчарування


У мене доля незвичайна,
Завжди переживаю я розчарування,
Завжди знаходжу з думкою «Вгадав»,
А в кінці виходить що себе я намахав.

Про те знаходжу в собі сили,

Те, що в середені


В середині пустота,
Назнаю де себе подіти,
Навряд чи знайдеться така,
Що схоче мене полюбити.

І це викликає думки,

День


І знову відчуваю не досяжне,
Бо це приносить тільки злість,
І знову хочу осягнути неосяжне,
Думки про це приносять тільки біль,

Я хочу повернутися в той день,