Солдат та папуга.

Любила дівчина одного,

Вкрай дбайливого такого,

І він любив її безтямно,

Тож було все ідеально.

Планувала вже невістка,

Та з армії прийшла повістка,

Треба було все відкласти,

Словами обіцянки скласти.

Шостий місяць його жде,

Надоїло їй уже,

Враз обіцянки позабувала,

Так неначе не давала.

Завела собі друга,

Був у неї мов папуга,

Цілі ночі вони дружили,

На всі теми говорили.

А на ранок відпускала,

Щоб сама не привикала,

Тай коханому пообіцяла,

Що ні з ким не буде гуляла.

Той не знав і закохався,

А милий з армії вертався,

Треба було щось робити,

Бо не вийде двох дурити.

Поки це вона рішала,

Стару любов вже забувала,
А нова все наростала,

Тож стару вона послала.

Солдат почув таку новину,

Взяв мотузку і драбину,

Довго вітер тілом хотів,

Поки хтось його не зняв.

Сподобався вірш? Поділись з друзями!