Всіх вона нас зачіпає,
Та в спокої не лишає,
Хто її не відчуває,
Той по вік життя немає.
А лиш тільки виживає,
На свою долю нарікає,
Думка ця її вбиває,
Дівча на себе руки накладає.
Бо її вже не чикає,
Тай почуття не переймає,
Та про те вона ще не знає,
Що її в житті підстерігає.
Та колись вона ще згадає,
Її любов ще десь блукає,
Зрозуміє що шукає,
І коли його впізнає.
Від щастя сильно заридає,
Серце в неї заспіває,
Коли він їй розповідає,
Як не стримано її кохає.
Немає коментарів:
Дописати коментар