Дощу краплинка на щоку упала,
Твою сльозу в собі розчиняла,
А ти стоїш там де нікого немає,
І тільки дощ холодний тебе обіймає,
Бо в думках своїх блукаєш,
Серед пишних садів кохання,
Де немає сердечного страждання,
Плачеш ти бо душа співає,
Любов мою на повну відчуває,
З нею серце починає жити,
І дощем її не змити,
Я прийду і огорну,
Дощ з твого лиця змахну,
І поринеш ти в обійми кохання,
Де немає ні сліз, ні страждання,
Немає коментарів:
Дописати коментар