Одинокість

Серед нетрів Інтернету,

Де самотності нема,

Ти сидиш в он-лайн з моменту,

Відколи зосталася сама,

Хотіла комусь розказати,

Що в тебе доля не легка,

Та ще комусь поспівчувати,
Що в світі не одна така,

І тут натрапила на того,

Хто підтримав, зрозумів,

Давно чекала на такого,

Хто розвеселить тебе зумів,

Весь час проводив він з тобою,

А ти збагнути не могла,

Він вірив в ту щасливу долю,
Що в Інтернеті вас звела,

Два серця тягнулися на зустріч,

Яка б на питання відповідь дала,

Не в живих словах тут діло,
Інакше вона б йому розповіла,

Вони сиділи і мовчали,

Навколо них усе стихало,

Очима все вже познімали,

А вино душу огортало,

Ніч апогеєм розпочалась,

Вони давно її чекали,

Розмова так і не починалась,

Їх до ранку вже не турбували,

І так побачились вони...
Проте, усе цим не скінчилось.
Хоч різні долі, різні сни...
Кохання справді їм зустрілось.

Сподобався вірш? Поділись з друзями!