Життя поволі нас вбиває,
Усе старе потрохи зникає,
Люди приходять, щось забирають,
Та після себе лиш спомин лишають,
В житті вони лиш по сторонні,
Та доля їх по трохи стирає,
Думки про світ кардинально міняє,
Та вже ж знаходиш завжди інших,
Може кращих, може гірших,
Всі вони з тобою панують,
Твоє життя по дням будують,
Але коли знаходить та людина,
Яка ніколи ні в чому не винна,
Вона мов дощу краплинка,
Це твоя друга половинка,
Немає коментарів:
Дописати коментар