Весь світ що навколо поволі світліє,
Тіло скоріше рухатись вміє,
Ти віриш своєму бажанню охоче,
Спожити оце що мозок лоскоче,
А мозок із ним у піжмурки грає,
Та він не знає кого там шукати,
Самого себе не може впізнати,
Самого себе не може впізнати,
Війна йде між ними, а ти є солдатом,
Тіло вбиваєш кубовим автоматом,
Штик у себе ти запихаєш,
Куплене зілля у царство впускаєш,
Тебе це чарує, а ти ще не знаєш,
що із середини вже прогниваєш,
що із середини вже прогниваєш,
Це почалось і неможна спинити,
Дозу в могилі ще будеш хотіти,
Злосний вірш, жесть!
ВідповістиВидалити