Був на світі один пан,
При собі носив наган,
Всіх він виродків стріляв,
Добрим людям помагав.
Бо більш роботи не було,
Заказів мав він малувато,
Тому за душі брав багато.
Від закону він тікав,
В цьому хист великий мав,
Його влада з крізь шукала,
Мабуть заказів безліч мала.
Завітав до нього пан,
Що не любив носить наган,
Вбий мого ти побратима,
Бо велика він скотинка.
Жінку мою спокусив,
І дітей їй наробив,
Вислухавши каже пан,
Той що все носив наган.
Побратима вбить не можу,
Його дітям я нашкоджу,
Тай і жінці буде зле,
Краще я уб’ю тебе.
Пристреливши того пана,
В кубору сховав нагана,
Труп на шматочки порубав,
І крокодилам згодував.
Немає коментарів:
Дописати коментар